Батири: професійні воїни, які оберігали казахську землю від ворогів

Образ батира — один із найяскравіших у казахських епосах. Багато хто в наші дні сприймає їх як напівлегендарних персонажів. NUR.KZ розповідає про інститут батирів — славних воїнів, які захищали рідну землю.

Батири становили особливий інститут, який існував у казахському суспільстві впродовж тривалого періоду часу і досяг свого розквіту до XVII-XVIII століття. З численних легенд і переказів нам відомо, що батири вирізнялися хоробрістю, мужністю, стійкістю, фізичною силою і любов’ю до батьківщини. Найчастіше їх зображують як героїв, які здійснюють якийсь подвиг на благо свого народу.

Почати слід з того, що епоха середньовіччя була наповнена протистояннями між різними народами і племенами. Кровопролитні війни, міжусобні сутички, захоплення чужих територій, вбивства ні в чому не винних людей були певною мірою нормою того часу. Зрозуміло, будь-який народ прагнув насамперед убезпечити себе від набігів ворогів, які здебільшого залишалися безжальними до переможених.

На думку Льва Гумільова, слово «багадур» потрапило в тюркські мови з монгольської ще в VI столітті. Пізніше воно трансформувалося в слово «батир», яке закріпилося у казахських племен. Запозичення з монгольської культури і мови стали особливо популярними під час розквіту імперії Чингісхана і його нащадків. Між іншим, російське «богатир» також має монгольське походження.

Помилковим буде вважати, що у війнах з казахської сторони брали участь одні лише батири. Але саме вони часто ставали головними дійовими особами на полі бою. Кандидат історичних наук К. С. Ахметжан зазначає, що уявлення про батира лише як про героя, який здійснив якийсь подвиг під час війни, буде доволі поверхневим. Батир — це професійний воїн, який на регулярній основі повинен удосконалювати свою майстерність. А це вимагає щоденних тренувань.

Під час військових протистоянь постаті батирів виходили в казахському війську на передній план. Недарма ці сміливці роками відточували свої навички. Нерідко саме батири ставали на чолі загонів і полків під час баталій. Своїм прикладом батир являв зразок мужності, стійкості та самопожертви.

Інститут батирів можна порівняти з лицарством, широко поширеним на європейських землях у середньовіччі. Лицарем ставали одного разу і залишалися ним до кінця днів. Ситуація, коли лицар міг поєднувати свою основну справу з іще якою-небудь, вважалася великою рідкістю. Те ж саме можна сказати і про батирів: їхнє життя було присвячене участі у війнах. Якщо війни не було, то вони готувалися до неї. Ця обставина ріднить сучасних батирів із сучасними військовослужбовцями.

Дуже добре ставлення батирів до свого ремесла ілюструють слова, сказані Кенесари-ханом, який славився знанням військової справи і сміливістю: «Я ніколи не залишу свого батирства і помру, здійснивши чудеса хоробрості». Прагнення прославитися в бою, здійснити подвиг, який пам’ятатимуть нащадки, об’єднує батирів з героями інших народів.

Наступність — одна з характерних рис інституту батирів. У казахів навіть існувало найменування для позначення династії потомствених воїнів — шинжирли тұким. Приблизно це можна перекласти як «рід із безперервним ланцюгом». Тобто якщо предки казаха були батирами, то його доля вже визначена наперед. До слова, відомі казахські герої — Раїмбек батир, Богенбай батир, Жанкожа батир, Кабанбай батир — є спадковими воїнами.

Причому важливо зазначити, що небажання молодого хлопця, який має в предках батирів, йти цим шляхом засуджувалося в народі. Як приклад можна навести уривок з епічної поеми «Ер Бегіс». У ньому молодий чоловік Бегіс, нащадок Карадон батира, досяг 20-річного віку і при цьому жодного разу не брав участі у військовому протистоянні. Представники народу дорікають йому за це:

«Предки його були батирами в безперервному ланцюзі (шинжири үзілмеген) воїнів. Батько його Суюніш, захищаючи честь свого народу, мстився ворогам за його образу, годував і піклувався про бідних. А він виявився не таким, видно, розірветься в нього цей ланцюг (шинжири үзілед)», — свідчить уривок поеми.

Після цього Бегіс іде до свого батька і просить у нього зброю та обладунки: слова про розрив безперервного ланцюга глибоко зачепили хлопця.

Звісно, образ батира зафіксовано не лише в епосах, переказах, легендах, а й у малій фольклорній творчості — прислів’ях і приказках.

• Батир туса — ел ириси, жаңбир жауса — жер ириси (Дощ піде — щастя землі, батир народиться — щастя народу);
• Қилишти қорқақты сойылды батыр соғып алады (Боягуза із шаблею здолає батыр із дубиною);
• Болат қайнауда шиниғади, батир майданда шиниғади (Сталь загартовується у вогні, батир — на війні);
• Қорқақтың қатыны болғанша, батырдың жесірі бол (Чим бути дружиною боягуза, краще бути вдовою батира);
• Айлалы батыр алдырмас (Спритного батира силою не візьмеш).

*Матеріал підготовлений за підтримки Управління у справах релігій міста Алмати.

Більше матеріалів по темі: Прес-релізи